Олег Паска

У сучасному суспільстві через винайдення друку, радіо, кіно, телебачення, інтернету та пов’язану з цим прискорену глобалізацію інформаційних, соціальних, політичних, економічних процесів суттєво посилюється значущість символьного віртуального простору.

«Сьогодні вже очевидно, що віртуальність є загальною тенденцією розвитку цивілізації» [1, с. 4]. Ці процеси сприяють перетворенню реальних символів на віртуальні та накопиченню цих віртуальних символів. Частина науковців останнім часом схиляються до думки, що символьний капітал є потужним ресурсом, який можна порівнювати з економічним чи військовим ресурсом за його впливом на суспільні зміни. Можливість створювати у ЗМІ нові образи, дозувати інформацію, звертати увагу на одні проблеми і не звертати на інші, використовувати усе це у політичних чи економічних цілях призводить до того, що суспільство робить висновки не на підставі реальних фактів та їх значущості, а керуючись їх уявною значущістю, заздалегідь сформованою, тобто має місце тотальна маніпуляція. Визначень маніпуляції є достатньо. Одне з найбільш оптимальних стверджує, що це «один зі способів панування й придушення волі людей шляхом духовного впливу на них через програмування їхньої поведінки.

Цей вплив спрямований на психічні структури людини, здійснюється потай і ставить своїм завданням зміну думок, спонукань і цілей людей у потрібному певній групі людей напрямку» [2]. З огляду на це, що маніпуляція є серйозною загрозою для суспільства, необхідно більше уваги приділяти її засобам та ознакам, оскільки знання найважливіших ознак маніпуляції дасть можливість виявляти її та зменшувати вплив чи уникати його.

У цій публікації ми розглянемо засоби та ознаки маніпуляції свідомістю людей. Це дозволить нам їх узагальнити та пропонувати шляхи мінімізації маніпулятивного впливу, що є надзвичайно актуальним для українського суспільства.

Отже, засоби маніпулятивного впливу розвивалися у міру розвитку цивілізації. Найперше появилися слово і мова. І найдавніші засоби впливу мали характер змін мови. Так, О. Косенко звертає увагу на те, що «світогляд людини, її переконання змінюються не лише з об’єктивних причин, що мають місце в навколишньому світі, але й при внесенні змін до системи мовної картини світу» [3]. З виникненням писемності з’явилася можливість тривалого зберігання інформації та поширення її на більшу віддаль у просторі та часі (лист, записку можна було передати чи надіслати, зберігати в архіві тощо). У такий спосіб інформація (не обов’язково об’єктивна) могла чинити свій вплив протягом тривалого часу і поширюватися на значну територію.

З появою друкованого слова кількість інформації почала зростати. Книжки поширювали певні ідеї. Виходили друком нечасто, їх видання, порівняно легко можна було контролювати. Часу на обдумування висловлених у книгах думок було достатньо для їхнього критичного осмислення.

З появою преси, газет тексти стали меншими, цього вимагав формат газети. Вони стали виходити друком, як правило, раз на тиждень. Відповідно намітилася тенденція до зменшення часу на критичне осмислення публікацій. Посилилася конкуренція між виданнями через зростання їхньої кількості. Усе це посилило таке явище в інформаційному просторі, як боротьба за увагу читачів. Це, в свою чергу, стало причиною спрощення текстів, подання простішої, примітивнішої інформації.

Таким чином, сформувалася тенденція до примітивізації суспільства як наслідок посилення конкуренції.

З появою та розвитком радіо виникає можливість поширювати вплив звуку на територію практично усієї Землі. Окрім змістової інформації додаються звукові символи, що викликають певні емоції, до прикладу, заспокійливий шум моря, тривожний плач дитини чи барабанний стук, тембр голосу журналіста, його емоційний стан тощо. Усе це збільшило можливості маніпулятивного впливу. До того ж майже миттєве поширення радіосигналу породило такий феномен, як одночасність впливу на велику аудиторію. У споживача майже не залишилося часу на критичне сприйняття почутого. Він став менш захищеним від впливу маніпуляцій.

95

Винахід кіно і телебачення до звукових маніпуляцій додав можливість відеовпливу. Причому телебачення, як і радіо, має ефект одночасного впливу на велику аудиторію телеглядачів.

Набір технік і методів маніпуляції значно розширився з розвитком їх засобів.

Інтернет, як можливість безпосереднього одночасного спілкування між багатьма людьми, як місце концентрації усіх засобів впливу від усного слова до телебачення і радіо, став місцем, у якому в найвищому ступені виявляється боротьба за увагу людини, що дало можливість урізноманітнити і значно збільшити набір маніпулятивних технік та зробити користувача практично беззахисним перед впливом.

Зважаючи на наведене, зрозуміло чому постала нагальна потреба у дослідженні методів захисту людини від маніпулятивного впливу, метою якого є «формування «штучних» потреб і мотивів для зміни поведінки в інтересах ініціатора маніпуляції» [4]. Для того, щоб виробляти методи захисту особи, в першу чергу, необхідно класифікувати ознаки маніпуляції та навчити виявляти її. До таких ознак маніпулятивного впливу зараховують наступні:

• на певну тему починають говорити усі провідні засоби масової інформації;
• думки на задану тему висловлюють відомі особи – актори, політики, науковці, військові, духовні особи;
• у повідомленнях використовують єдину систему символів та образів;
• час трансляції чи поширення повідомлень вибирається оптимальним для охоплення великої аудиторії.

Крім наведених ознак маніпуляцій через ЗМІ, є й інші, які важливо аналізувати комплексно.

Отже, розвиток засобів масової комунікації сприяв розвитку методів та технік маніпуляції, що збільшило кількість загроз для вільної особи, створило загрози в сфері національної безпеки і вимагає розвитку критичного мислення як однієї з форм захисту особи від маніпуляцій на основі їх виявлення через характерні для них ознаки. Важливість цього питання вимагає активізації досліджень у галузі не тільки безпеки окремої особи, а й інформаційної безпеки держави, яка, як показує досвід агресії Російської Федерації, є важливою складовою національної безпеки.

Література

1. Нагорна Л. Символічний простір інформаційного суспільства: зорові аберації віртуальності / Лариса Нагорна // Політичний менеджмент [Текст]. – 2009. – № 2. – С. 3–12.
2. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием [Електронний ресурс] / С. Г. Кара-Мурза // Алгоритм. – 2004. – Режим доступу : http://ru.wikipedia. org/wiki/Манипуляция общественным мнением.
3. Косенко О. П. Мовні засоби маніпуляції в сучасних ЗМІ [Електронний ресурс] / О. П. Косенко. – 2011. – Режим доступу : http://www.confcontact. com/20111118/movni-zasoby-manipulyacii-v-suchasnih-zmi.php.
4. Гребінь Н. В. Зміст маніпуляції як різновиду прихованого психологічного впливу / Н. В. Гребінь. // Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – 2013. – №21. – С. 80–93.