СЕМІНАРИ ІІ
Місце і термін проведення:
Старий Самбір – 23 січня 2017
Стрілки – 24 січня 2017
Добромиль - 25 січня 2017
Хирів – 26 січня 2017
ПРОГРАМА:
Досвід Польщі – представники з різних установ з повіту Томашув Любельскі
доповідачі п. Галина Сефанік – Томашів Любельський / п. Тереза Когут – Сусєц
Практичні питання з соціальної і суспільної активізації людей Золотого Віку – доповідач п. Лариса Малинович / п. Олег Паска;
На Старосамбірщині проходять чергові семінари в рамках проекту «Шануй Батька і Матір! (Відродження гідності людей Золотого віку в українському суспільстві»). Керує проектом доктор богослов’я Анна Єва Боднар, яка також виступає й добрим промовцем та талановитим організатором, створюючи невимушену атмосферу під час проведення всіх заходів проекту.
Такі семінари за сприянням Голови Старосамбірської районної Ради Тетяни Терлецької, відбулися вже в Старому Самборі (23.01) та Стрілках (24.01). Доповідачі це: гості з Польщі – п. Тереза Когут і Галина Стефанік та України: Лариса Малинович і Олег Паска. У цих заходах, як і попередніх, беруть участь соціальні працівники, вчителі християнської етики, соціальні педагоги, психологи, громадські активісти. Навчання присвячувалося вдосконаленню соціальної роботи з людьми «золотого віку», впровадженню досвіду сусідніх держав, влаштуванню Університетів третього віку тощо.
Доповідач Олег Паска наголосив на тому, що для людей «золотого віку» дуже важливо відчувати себе потрібними суспільству, мати можливість реалізувати свої потреби в спілкуванні, передачі власного досвіду, здобутті нових знань і вражень. Одним із способів створення таких умов є так звані Університети третього віку, які так активно діють в Європі, зокрема в Польщі – там їх створено майже 6 сотень.
На жаль, в Україні таких навчальних закладів для людей старшого покоління набереться заледве десяток, тай то у великих містах – Києві, Львові, Дрогобичі. Чи буде створено такий Університет на Старосамбірщині, покаже час. Принаймні усі передумови для цього є: люди, які хочуть навчатися, і люди, які щиро намагаються змінити ставлення в суспільстві до людей «золотого віку» в тому числі Семен Цебак начальник управління соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області. А це вже дуже багато! До речі, за словами О. Паски, досвід діяльності Університетів, у яких навчаються люди золотого віку, показує, що ті хто навчається, веде активну громадську роботу, набагато довше живе, притому менше піддається депресіям, стресам.
Колеги з Польщі, які багато років працюють в соціальних структурах, поділилися власним досвідом роботи з людьми «золотого віку». Зокрема пані Тереза Когут, старший адміністратор служби з надання соціальних послуг у територіальній громаді Сусьц (8 тис. жителів) , розповіла, як налагоджено роботу соціальних служб, опікунів, будинків для немічних одиноких людей тощо.
Пані Галина Стефанік, депутат міської ради м. Томашів Любельський (16 тис. жителів), наголосила, що в її країні давно зрозуміли значення для суспільства людей «золотого віку», з їхніми знаннями, великим життєвим досвідом. Те ж саме слід домогтися й в Україні, де населення також досить швидко старіє, суттєво збільшується тривалість життя. Пані Галина поділилася досвідом організації різних структур таких як: клуби, допомогові осередки, благодійні фонди тощо, які допомагають зробити життя людей «золотого віку» яскравішим, насиченішим, змістовнішим. Нашим соціальним працівникам такий досвід буде дуже цінним. Зрозуміло, що в Європі діють дещо інші стандарти такої роботи, ніж в Україні, бо там виділяєься немалі кошти для забезпечення гідної старості. Проте ніякі гроші не замінять людяності, уваги й сердечності у ставленні до людей старшого покоління, які нерідко є немічними, зі складними долями, втомленими життям. Ось тут наші соціальні працівники, незважаючи на мізерні зарплати, проявлять любов і милосердя до людей «золотого віку».
Робота ця вимагає багато фізичних і, особливо, душевних сил. Тому на семінарі відвели час для тренінгу – як протидіяти стресам, професійному вигорянню, навчитися радіти життю і берегти власне та чуже психічне здоров’я. Кандидат психологічних наук, викладач НУ «Львівська Політехніка» Лариса Малинович зуміла захопити тренінгом усіх учасників семінару: ми малювали, співали, говорили один одному й собі гарні слова, одним словом, провели кілька годин в сонячному настрої. Тим паче, що Господь подарував насправді чудову погоду: сонце заглядало у великі вікна чудового ресторану «Едем» в Старому Самборі та реколекційного центру «Емаус» в Стрілках, які вже вкотре приймають нашу спільноту, створюючи для цього якнайкращі умови.
А ще дуже важливим було те, що до участі в цих семінарах було запрошено представників «золотого віку». І в цих людей, яким уже далеко за 70-89 років, варто було повчитися оптимізму, вмінню радіти кожній хвилині життя, дарувати любов іншим. У кожного з цих поважних людей за плечима – роки нелегкого життя, праці, випробувань, боротьби за незалежність України. Хтось все життя вчив дітей української мови й любові до України, хтось за Україну відбув каторгу… Їхні історії гідні увійти до «Золотого фонду Старосамбірщини», який видаватиметься в рамках цього та інших проектів. «Емоції чудові, світлі, аж зашкалюють! Сьогоднішній семінар дав поштовх до продовження роботи», – поділилися своїми враженнями учасники семінарів. Та найкраще, напевно, оцінив ці семінари колишній багатолітній завідувач Старосамбірським відділом освіти Богдан Жидик: «Я нині отримав своєрідний акумулятор-заряд до свого серця!» Така оцінка, повірте, надихає продовжувати роботу й надалі.
До речі, 21 лютого в Старому Самборі та Стрілках відбудуться клубні зустрічі з людьми «золотого віку», де напрацьовуватимуться майбутні заходи.
Спеціально для «Католицького Оглядача» Оксана Петрівська, учасниця проекту
http://catholicnews.org.ua/na-strosambirshchini-zolotiy-vik-v-poshani
Пізнаючи себе, допоможіть самому собі
25 січня в Добромильській окрузі відбулася третя зустріч учасників проекту “Шануй батька і матір”. При зустріч на вулицях ми вже пізнаємо один одного, приязно усміхаємося, що є результатом роботи нашої спільноти.
Сьогодні ми брали участь у семінарі, а слово “семінар” ще з студентських років всім відоме і передбачає підготовку, конспекти та певні тематичні нариси для відповідей. По дорозі до школи я пригадувала наскільки вдалося реалізувати Різдвяні побажання для дітей та онуків, сформульовані на попередній зустрічі. Чи вистачило часу, щоб вивчити нові віншівки з чотирма онуками, щоб покататися з ними на саночках, чи вистачило терпіння жодного разу не підвищити голосу впродовж гостювання там, чи максимально подарувала тепло і любов свого серця рідним? Дякую п. Анні, що вчила мене і інших задуматися над цими речима і бодай на дещицю поправитися.
Цього разу ми слухали виступ п. Галини Стефанік, депутата міської ради м.Томашів, яка розказала про співпрацю між дитячим садочком, школою, благодійним фондом та спільнотами людей «золотого віку». На душі стає тепло, коли діти вітають бабусів і дідусів в дні Родини, а на день Дитини – бабусі, згадуючи своє дитинство, для них декламують вірші і співають пісень.
Переді мною виникають спогади, як це робила бабуся моїх дочок: проникливо декламувала вірші Марійки Підгірянки чи Юрія Шкрумеляка і навчала їх Різдвяних віншувань і колядок.
Уявляючи собі як люди старшого віку м.Томашів грають волейбол, рахують кожне зароблене очко і радіють від кожної вдалої подачі, виникає питання: для України це фантастика чи питання далекої перспективи?
З виступу п. Терези Когут, яка працює в службі соціальних послуг м. Сусьцу, ми почули як працюють їхні служби, яких це вимагає великих матеріальних видатків, як важко долати нехіть і страх людям одиноким, але бажання відігріти інше людське серце своєю лагідністю і любов’ю досягає поставленої мети. Відчуття спільних бід і труднощів стає фактором згуртування, тобто, говорячи з власного досвіду: якщо комусь було це під силу, то невже я не зможу?
Маю великі позитивні емоції від участі у тренінгу, що проводила п. Лариса Малинович. Після виснажливої розумової, довготривалої рутинної діяльності, різноманітних щоденних і періодичних стресів, ми часто чуємося спустошеними або ж, за словами лектора, “емоційно випаленими”. А виявляється є 10 правил допомоги самому собі. Перефразовуючи античний афоризм, написаний на храмі Аполлона у Дельфах, Nosce te ipsum - “Пізнай самого себе”, скажу: “Допоможи собі сам”. Сюди відносяться наші улюблені заняття: від ліплення вареників, співу пісень, задушевних розмов з коліжанками за кавою та чимось солоденьким до проведення нестандартних уроків і споглядання блиску оченят своїх вихованців.
Ми вдячні п. Ларисі за її працю з нами і за той бальзам, який вона внесла в наші душі. А спільно виконана коляда «Бог ся рождає» на прощання наповнила всіх нас тихою радістю і блаженством, що ми разом з Новонародженим Ісусом перебуваємо в опіці Отця Небесного. Марія Угрин, учасниця проекту
